Україні потрібно рівнятися на кращий світовий туристичний досвід

Дострокові парламентські вибори і можлива трансформація складу уряду повинні, по ідеї, повинна призвести до нових рішень на всіх рівнях державної політики, в тому числі і в сфері туризму і курортів. Представники туристичного бізнесу обговорюють, збережеться або зазнає зміни нинішня модель управління галуззю?

А ЯК У НИХ?

Специфіка туризму як сфери підприємницької діяльності пов'язана з інтернаціональним характером і широким спектром відносин, в які доводиться вступати особам, так чи інакше що беруть участь в організації відпочинку та подорожей. Різноманітність цих відносин породжує певну складність правового регулювання. Відзначимо, що сьогодні склалося кілька підходів до організації моделі державного регулювання туризму. Так, в деяких країнах з розвиненою ринковою економікою державне регулювання скасоване і суб'єкти ринку здійснюють оперативне регулювання (наприклад, в США в 1997 році була скасована державна адміністрація, що займається питаннями розвитку туристичної галузі). У країнах, де присутня державне регулювання ринку туристичних послуг, що реалізуються дві моделі: або створені спеціальні органи державної влади (за цим шляхом пішла й Україна), або ж регулювання здійснюється многопрофільнимі органами.

Наприклад, у Великобританії при Міністерстві культури, видовищ та спорту в 1969 році була створена Британська туристична адміністрація, головним завданням якої стало просування британського туристичного продукту за кордон. Для цього адміністрація проводить рекламні кампанії за кордоном через мережу своїх офісів і представників, через пресу, радіо та телебачення, організовує міжнародні конференції, надає маркетингові та консалтингові послуги з питань міжнародного туризму, видає різноманітні інформаційно-довідкові матеріали.

У нашій країні за цей напрямок роботи до 2008 року відповідали два державних підприємства - «Національна Туристична Організація» (НТО) та «Українська туристична інфраструктура». Із жовтня 2008 року цей напрямок роботи було покладено на державне підприємство "Національний туристичний офіс" при Міністерстві культури і туризму України.

В Іспанії при Міністерстві економіки утворені Державний секретаріат з торгівлі, туризму та малому бізнесу, Центральна дирекція з туризму, Іспанська інститут туризму. Їх завдання - формування та реалізація спільної стратегії держави з розвитку туризму.

У Німеччині питаннями міжнародного туризму займається Національний туристичний комітет Міністерства економіки, що відповідає за просування туризму в Німеччині та збільшення турпотока в країну. Представництва комітету функціонують у 27 країнах світу.

В Австрії туристичну галузь курирує Міністерство економіки. Рекламою туристичних можливостей країни відає Австрійський національний туристичний офіс, представництва якого працюють у 26 країнах світу.

У Швейцарії питаннями в'їзного туризму займається Центральне відомство з туризму (ЦВТ) - найбільше національне рекламне агентство.

В Індонезії існує спеціальне відомство з туризму, яке наділене досить широкими повноваженнями в сфері захисту прав туристів. Зокрема, в країні діє досить впливова туристична поліція, яка здійснює контроль і нагляд за підприємствами туристичної та готельної індустрії, а також розбирає конфліктні ситуації, учасниками яких стають гості з-за кордону.

В Ізраїлі працює потужне Міністерство туризму, бюджет якого в 2007 році досяг $ 150 млн. Ці гроші використовуються на фінансування заходів, пов'язаних з інформаційною, презентаційної, виставковою діяльністю по всьому світу, на проведення конференцій, організацію консалтингового обслуговування, видання буклетів та рекламних матеріалів. Планується, що в 2008 році бюджет Міністерства туризму зросте в 4 рази.

МІЖНАРОДНИЙ РІВЕНЬ

Правове регулювання туризму здійснюється також і на міжнародному рівні. Регіональна туристична політика країн Європейського союзу націлена на досягнення сталого розвитку туризму в країнах-учасницях. З цією метою ЄС визначив пріоритетні напрями спільних заходів для забезпечення росту в'їзного туризму в цих країнах, серед яких - спрощення поліцейського і митного контролю на кордонах, підвищення безпеки туристів і захист їх від недобросовісної реклами, інформування про їх соціальних правах, гармонізація податкової політики в різних країнах, взаємне визнання рівня кваліфікації і дипломів професійної підготовки, гармонізація страхування туристів та їх автотранспорту, поділ відпускних періодів для зняття навантаження на туристичну індустрію в пікові сезони, а також регіональний розвиток туризму з метою його просування в неразвітие регіони ЄС, що мають туристичний потенціал.

Основним органом, що здійснюють глобальне регулювання цієї сфери, є Всесвітня Туристична Організація (World Tourism Organization, СОТ), що діє з 1975 року як преемніца Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій.

За цей час СОТ прийняла ряд декларацій та інших документів з організації міжнародного туризму, в тому числі «Хартію туризму» та «Кодекс поведінки туриста» (1985 року), видає статистичні довідники та прогнози, пропонує інформаційні банки даних для туристичного бізнесу. Крім того, СОТ зафіксовано цілий ряд важливих для міжнародного туризму понять (в тому числі таких, як «туризм» і «турист»). На основі актів СОТ розроблено більшість національних законів, що регулюють ринок туристичних послуг.

За матеріалами статті Сергія ЗАХАРІНА